OLEKSANDRA DIDUKH. ABOUT PHOTOGRAPHY, FREELANCE AND TRAVELLING.

OLEKSANDRA DIDUKH. ABOUT PHOTOGRAPHY, FREELANCE AND TRAVELLING.

I am engaged in photography for 10 years. 7 years old as I earning it. I do not remember that it was originally. I began to travel because I was taking a picture, or began to take pictures of the way I like to travel? But I know that it is in the basis of everything is curiosity to life. I like to wonder.

ПРО ФОТОГРАФІЮ

– Як давно і чому почала займатися фотографією?

– Я займаюся фотографією уже 10 років. 7 років як заробляю нею. Не пам’ятаю, що було спочатку. Почала подорожувати тому, що люблю фотографувати, чи почала фотографувати тому, що люблю подорожувати? Але точно знаю, що в основі всього лежить цікавість до життя. Я люблю дивуватися.

Комерційною фотографією почала займатися для власних дизайнерських замовлень. Бо чітко знала, що хочу бачити на фото.

Зараз для мене дизайн і фотографія – дві повноцінні сфери діяльності. І в кожній з них я маю досить вузьку спеціалізацію.

– Ти фотографуєш людей, не приховуючи їх недоліки. Чому обрала саме такий формат зйомки і чи маєш багато охочих до неї долучитися?

– Модельний шаблон обкладинок стандартизував жінку. Молодість, шкіра, волосся, груди — усе ідеального розміру. А я не вписуюся в це. У мене є зморшки, бо я люблю сміятися. Пігменті плями, тому що я падала з велосипеда. Синці під очима, бо мало сплю. І перший розмір. І що? Я не красива? Мені треба сховати, імплантувати, прибрати, щоб стати красивою? Мені це не підходить. Я красива з усіма своїми тріщинками. Вони про життя!

Навколо себе я теж бачу живих людей, таких, як і я. Невідфотошоплених, неідеальних. І бачу цих людей красивими. Я не вважаю родимки, зморшки, пігментні плями недоліками. Я вважаю їх печатками життя.

Все це відображається у моїх фотографіях.

Зазвичай притягуються клієнти, яким мій формат фото резонує. Треба багато сміливості, щоб зустрітися з собою справжнім. Не всім воно потрібне.

Був випадок, коли мій сертифікат подарували. Людина прийшла на фотосесію, не подивившись стиль моїх робіт. Реакцією на результат було: «Це що? Ви не могли зафотошопити?». Я усе вичистила, зробила красиві картинки. Не мій клієнт.

– Що ти робиш для того, щоб людина тобі відкрилася на фотосесії?

– Я намагаюся бути відкритою, наскільки можу сама. Розповідаю про себе. Розпитую про іншого. Слухаю, щоб почути. Не для того, щоб відповісти. Це створює поле, у якому іншій людині легше відкритися.

Але зустріч між двома залежить від обох. Від мене залежать лише 50% результату. Я проходжу половину шляху, а далі черга іншого йти назустріч.

Фото людини – це не лише її відображення. Це її відображення + погляд фотографа на неї.

Якщо клієнту не подобається фотографія, яку я зробила, можливо, йому не подобається мій погляд на нього. Або ж він сам собі не дуже подобається.

– Чому ти називаєш свої фотосесії розмовами?

– Я хотіла відійти від слова «фотосесія», бо воно несе в собі багато змістів і сподівань. Таким чином я попереджаю, що моя послуга буде не тільки про красиву картинку.

Фоторозмова для мене – це спосіб зустрітися з іншою людиною. Побачити і почути її. Дізнатися про неї більше.

Я сама знімаюся у інших фотографів. Мені добре знайоме відчуття розгубленності. Коли я стою перед камерою і не знаю, що робити, куди подіти руки, як стати. Але коли я починаю розмовляти – вмикаюся. Оживаю. З’являються саме мої рухи тіла, моя міміка на обличчі. У русі життя. Воно буває таким красивим!

– Чому ти називаєш свої фотосесії розмовами?

Я хотіла відійти від слова «фотосесія», бо воно несе в собі багато змістів і сподівань. Таким чином я попереджаю, що моя послуга буде не тільки про красиву картинку.

Фоторозмова для мене – це спосіб зустрітися з іншою людиною. Побачити і почути її. Дізнатися про неї більше.

Я сама знімаюся у інших фотографів. Мені добре знайоме відчуття розгубленності. Коли я стою перед камерою і не знаю, що робити, куди подіти руки, як стати. Але коли я починаю розмовляти – вмикаюся. Оживаю. З’являються саме мої рухи тіла, моя міміка на обличчі. У русі життя. Воно буває таким красивим!

 

– Яке місце та кого ти б хотіла пофотографувати?

Місць багато. В мене є спеціальна дошка для бажань. На ній мапа і картинки місць, які я хочу побачити своїм об’єктивом. Це солончак Уюні у Болівії, ландшафти Денксія у Китаї, північне сяйво.

Людей, яких хочу пофотографувати теж багато. Без імен. Мені щастить на красивих особистостей в оточенні. І краса – це не тільки про зовнішність. Це про відповідність зовнішнього та внутрішнього, слів та рухів, голови та тіла.

 

– Що нізащо в світі ти б не фотографувала?

Залежить від ситуації, у якій я опинюся. В поганий час, якщо будуть сильно потрібно гроші, буду знімати те, що запропонують. В хороший час, коли базові потреби задоволені, можу вибирати, що знімати.

Зараз я не знімаю весілля. Це не мій формат і я не можу побачити його красивим. Моє власне весілля було по плану: розпис, квитки на літак, Індія.
Не знімаю предмети і їжу. Мене більше цікавлять люди.
Не знімаю портфоліо та модельні портрети. Мене більше цікавлять звичайні люди.

Фотограф не може знімати однаково добре все: весілля, салати, немовлят, дивани та архітектуру. У кожному напрямку є дуже багато нюансів. Їхнє розуміння приходить з досвідом. Дуже важко отримати багато досвіду по всіх напрямках одночасно.

ПРО ДИЗАЙН

– Яким має бути хороше рекламне повідомлення та дизайнерський макет?

Хороший дизайнерський макет – це хороший текст+хороша картинка+хороше розташування відносно один одного. Якщо будь-яка з цих цих складових погана, хорошого макету не вийде.

Хороше рекламне повідомлення – це те, з якого людина швидко й точно, з мінімальними зусиллями зчитала інформацію, яку до неї хотіли донести.

 

– А реклама має виділятися?

Так і ні. Зараз така кількість реклами, що виділятися дуже важко. Хоча і можливо.

Тут питання в іншому: чи будуть ресурси, вкладені на те, щоб виділитися, рентабельними.

– Які помилки найчастіше роблять дизайнери?

1. Ігнорування сенсу.
2. Неуважність до контексту.
3. Надлишок елементів.
4. Погана робота з шрифтами.
5. Недостатня робота з деталями.

Дизайн – це рішення конкретних задач. Дизайн та власний смак – це різні речі. Як особистість я не люблю рожевий. Як дизайнер я буду використовувати його у певних задачах.

Внутрішній фільтр – один з найважливіших навиків дизайнера та фотографа. У цю секунду відбувається дуже багато речей. На цьому аркуші дуже багато тексту. Що тут найважливіше? Що цінне? Завдання – відкинути другорядне і виділити головне.

ПРО РОБОТУ НА СЕБЕ

– Ти працюєш сама на себе. Які переваги та недоліки фрілансу?

Я працюю не на себе. Я працюю на своїх клієнтів. Саме вони платять мені гроші.

Якщо я найманий працівник, відповідальність між мною та керівником розподілена. До того ж у керівника більша її частина.

Якщо я фрілансер, відповідальність повністю на мені. Це як перевага, так і недолік.
Коли я була частиною великою компанії, набагато легше виключалася з ефіру в неробочий час та йшла у відпустку.

Зараз це зробити складніше. Бо тепер моя робота – це тільки моє обличчя, моя репутація. Від того, чи буде задоволений клієнт, чи захоче прийти до мене ще раз, чи порадить мої послуги іншим, залежить мій добробут. Залежить те, чи зможу я сфотографувати ті прекрасні гори в Китаї та заплатити за квартиру наступного місяця.

ABOUT 4 PRINCIPLES OF HARMONY LIFE. ANNA PANINA

ABOUT 4 PRINCIPLES OF HARMONY LIFE. ANNA PANINA

About the symbiosis of work and affairs, physical and spiritual self-improvement. About 4 principles of harmonious life.

About freedom, discipline and life at the moment. The next heroine of the “Maker’s” column is the owner of the yoga studio, the sunny girl Anya Panina.

ПРО ЙОГУ ТА СВОЇХ ЛЮДЕЙ

— Чим для тебе є йога?

— Займаюсь йогою вже понад 7 років. Для мене це життя. Моя особиста практика. Мій спосіб спілкуватися з різними людьми, з їх тілами. Моя робота. Я дуже люблю слово «робота». І почала любити ще більше, коли дізналася, що воно було створене не від слова «раб», а від слів «ра» — бог і «бота» — спілкуватися. Тобто робота — це спілкування з Богом.

 

— Як думаєш, чому люди приходять до тебе на заняття?

— Певно, я ділюсь тим, що комусь потрібно. А чим я можу ділитися?
Я можу ділитися собою, своїм досвідом. Якщо не враховувати професійні здібності, у мені, як і в кожному з нас, є щось особливе. І я про це пам’ятаю.

Саме тому мої учні мене знайдуть.

Я пишу статті для фейсбук сторінки моєї йога-студії Live Love Yoga, на які отримую дуже багато фідбеку, і дійшла висновку, що паралельно проживаю те, що проживають люди навколо мене. І це не тому, що я під них підлаштовуюся, а тому, що енергетичне поле так працює. До тебе притягуються подібні або ж із подібними запитаннями. Це старе, як світ, але важливе правило.

 

— Як ти не витрачаєш себе під час практик?

— Є така думка, що на третій рік викладання йоги вчителі починають «здуватися». Щоб цього не трапилося, треба практикувати самостійно. Якщо ти зранку помедитував, у собаці постояв чи пробіг 10 км у лісі, у тебе з’являється свій невеликий всесвіт, яким ти підпитуєшся, свої кордони, за які ніхто не може ввійти, навіть близькі люди.

Кларисса Пінкола Естес, авторка книги «Та, що біжить із вовками», пише, що в неї є свій маленький розбірний ліс. Коли їй погано, вона закриває очі та розгортає свій ліс. Так і будь-хто, незалежно від сфери діяльності, має мати щось своє, потаємне. Свій ліс я ще вирощую.

 

— Над чим ти зараз працюєш під час своїх особистих практик?

— Я працюю над дисципліною. Прагну навчитися робити якісь речі регулярно: вставати рано, займатися власною практикою, працювати з животом та диханням, щоби контролювати потік.

Я текуча, як вода, підлаштовуюся, оминаю хвилерізи. Але попри все я вода. Якщо в мене не буде хвилерізів, я просто витечу із берегів. Мені потрібні рамки, які мене тримають.

Для мене дисципліна — це про любов до себе. Я можу встати, швидко зібратися й поїхати на заняття на 8 годину. Або я можу встати на годину раніше, випити кави, попрактикувати, поснідати.

 

— Які настанови ти даєш після занять?

— Часто я додаю до своєї афірмації вислів моєї викладачки Юлі Андрійчук, що російською звучить: «Понимайте, принимайте и проявляйте себя такими, какими вы есть». Я назвала це «правилом трьох П». Сила в простих речах. Вистачить із нас цієї лже подібності іншим людям. Має значення лише те, ким ти є насправді. Це всюдисущно. І я з цим також працюю.

ПРО НАСОЛОДУ МОМЕНТОМ ТА ПРИНЦИПИ ГАРМОНІЙНОГО ЖИТТЯ

— Кажуть, що йога — це про насолоду моментом, чи не так?

— З практикою ти дійсно починаєш звертати увагу на те, що робиш. Щось продовжуєш робити на автоматі, що теж нормально — це режим енергозбереження. А від чогось починаєш ловити кайф, відчуваючи дію і задоволення, яке вона приносить. Останнім часом я наводжу приклад, як чищу зуби чи їм авокадо. Це дві прості штуки, які змінилися в моєму житті. Авокадо я розрізаю на дві половини, беру ложку і насолоджуюсь. З практикою з’явилося розуміння: коли ти щось робиш, проживати цей момент, не відволікаючись, — дуже сильно. І нехай весь світ зачекає.

Така практика дає можливість бачити і помічати за собою більше. Я, наприклад, звернула увагу, що чутливість моїх рук збільшилася. Коли я закінчую практику, відчуваю тепло в долонях. Вони ніби стали провідником. Хочеться якомога більше до всіх і всього доторкатися, наче саме через долоні я розумію людей і речі.

У травні 2017-ого я майже місяць жила в Туреччині, у дуже спокійному містечку Чиралі поміж гір та моря. Там я зрозуміла для себе 4 основи, на яких хочу будувати своє життя.

Через два місяці все «духовно напрацьоване» безслідно зникло. Якось після заняття я йшла з жахливим відчуттям та думкою: «Де поділася колишня я, що жила з гармонією на душі серед гір і моря?».

Бути в блазі й моменті, коли ти сидиш у Непалі чи в ретриті й молишся Богу, у рази простіше, ніж тоді, коли ти живеш у соціумі. Серед своїх людей бути в гармонії і любові з собою та світом простіше. А ти поїдь туди, де не будеш відчувати себе в безпеці. Саме там приходить справжня практика.

4 ПРИНЦИПИ ГАРМОНІЙНОГО ЖИТТЯ

1. У всьому, що я роблю, думаю, чим живу, має бути любов.

Любов у глобальному масштабі, до людей, до світу. Якщо я щось роблю, я запитую себе, чи є причиною цього любов? Якщо ні, я це відпускаю. Найчастіше образи, ревнощі — це не про любов. Це про его, бажання володіти іншою людиною. Найважливіше — це зупинити себе, не впасти в стан агресії, злоби, негативних емоцій. А якщо вони й прийдуть — дати їм місце, пережити і відпустити.

2. Мої двері відчиняються легко.
Якщо ти ломишся у якісь двері, дуже довго ломишся, а вони не відкриваються, іноді треба запитати себе, чи твої це взагалі двері. Один мій знайомий відповів на цю ідею, що люди — ледарі і з підходом «Це просто не мої двері» не будуть нічого робити.

Я ж відношу себе до людей усвідомлених, нелінивих, і вважаю, що моє оточення таке ж. Є тонка межа: не йти туди, де не твоє, або не йти туди і нічого не робити. Ти можеш пробити двері кулаком, ножем чи сокирою, але не побачиш за нею те, що тобі потрібно.

Один з основних принципів йоги — неприв’язаність до результату. Можна практикувати комплекс асан, щоб сісти в шпагат, а можна практикувати їх, щоб бути в них, відчувати свої зміни під час виконання вправ на килимочку та за межами залу. Це також про глибину.

Багато років я практикую відмову від алкоголю. Коли після довгої перерви я випила вина, нібито й відчула внутрішню свободу, але почала погано себе почувати, і тіло відповіло мені на питання, чого саме я обираю не пити.

Здавалося б, якщо ти забороняєш собі щось, це теж прив’язаність. І якщо говорити в розрізі йоги, сильно віддаватися практиці, відмовляючись від світу і людей, для когось може бути крайністю. Інколи і я живу на цих «пікових» станах. Якщо не спробуєш крайнощі, не відчуєш, де середина. Однак постійно жити на крайнощах я не обираю.

Наприкінці занять я ділюся з групою афірмаціями, які мені близькі. Один з моїх улюблених висловів: «Я бажаю вам бути у своєму власному життєвому потоці».

Це не про той потік, коли тебе безглуздо несе ріка. Авжеж, так теж можна. Це зручно, бо ти не несеш ні за що відповідальність. Але коли тебе приб’є до якогось берега, не потік буде в цьому винен, а ти.

Ти можеш змінити свій шлях чи зупинитися у будь-який момент. Інколи здається, що це дуже важко. Але розуміння того, що лише ти приймаєш рішення, куди йти, особисто мені, надає силу.

У ГАРМОНІЇ

3. «Малышка» знає, як краще.
Моя «малышка» — це «Вселенная». Інколи ти думаєш, чому все пішло не за планом, але потім розумієш, що «малышка» знає, як краще. Якщо ти довіряєш їй, стаєш набагато сильнішим. Ваші сили зливаються воєдино — сила «малышки» і твоя.

Немає сенсу злитися на ситуацію, коли ти стоїш у заторі і спізнюєшся на зустріч на 40 хв. Взагалі ти мав би вийти на 15 хвилин раніше. Але в моєму світі «малышка» знає, як краще.

Я вірю в карму й у те, що сьогодні я живу там, де заслужила вчора. Сьогодні я створюю те, де я буду завтра.

4. Четвертий принцип — це коли ти не ставиш жодних обмежень та приймаєш будь-який вибір іншої людини, незалежно від того, це твій близький партнер, друг чи малознайома людина. У цей момент я обираю бути з тобою, а ти обираєш бути зі мною. Через 5 хвилин ти можеш передумати й піти. Так, мені може бути боляче, але це твій вибір. Ти вільний і в праві вибирати те, що ти хочеш.

Творчі люди, музиканти, часто змінюють свій репертуар попри те, що слухач може не піти з ними. Якби артисти думали, чи подобаються їх зміни мені та мільйонам інших людей, вони б не жили своїм життям і не знайшли б свою нову аудиторію.

Рано чи пізно ти стаєш тим, ким ти є, а не тим, ким тебе хочуть бачити інші.


Так і в йозі. Я змінююсь як людина і вчитель, тому що я також навчаюся, подорожую. Я змінююсь, і моя аудиторія змінюється — це нормально. Хоча останнім часом я бачу, що дуже багато людей залишається зі мною. Ми різні, але нам спокійно разом. Часто мені кажуть: «Я знаю тебе менше року, а ми, ніби знайомі декілька життів». Десь в глибині душі я розумію, що скоро чи не дуже ці люди також можуть піти від мене. Просто тому, що прийде час. Це життя.

Коли я почала практикувати ці 4 турецьких принципи, до мене прийшов ще один — активне посилання деяких людей на всі 4 сторони. Спочатку я думала, що так не можна, адже ти практикуєш любов до всього. Але людям, які не поважають твої кордони, ти маєш повне право сказати: «Ні, тобі туди не можна, я тебе туди не пускаю». Збереження своїх кордонів — це також про любов. До себе.

ПРО СИМБІОЗ РОБОТИ ТА УЛЮБЛЕНОЇ СПРАВИ

— Як знайти справу, яка стане і задоволенням, і гроші приноситиме?

— Елізабет Гілберт у своїй книзі «Big magic» пише: «Друзі, якщо ви хочете писати книги, пишіть, але не змушуйте вашу творчість платити за вас орендну плату». Письменниця кинула постійну роботу у видавництві лише після того, як випустила 5 книгу, що стала бестселером.

Автор книги «Трансерфінг реальності» Вадим Зеланд радить «здати себе в оренду». Не можуть усі люди світу стати йогами і їздити світом чи писати книгу.

Чекати поки у твоєму житті з’явиться справа, яка буде задовольняти за всіма параметрами, — дуже слизький шлях. Немає нічого поганого в тому, що ти працюєш на роботі, яка приносить тобі гроші. Ти завжди можеш змінити чи не змінити її.

А як знайти те, що подобається? Та просто прислухатися до себе. Наприклад, тобі захотілося помалювати — ти йдеш і малюєш. Ти береш пензель у руку — ти вже художник. Тобі не треба бути другим Сальвадором Далі. Ти стаєш на бігову доріжку — ти вже бігун. Неважливо, з якою швидкістю і скільки кілометрів ти пробіжиш. У такий спосіб відбувається пошук.

Улюбленою справою ми називаємо лише те заняття, що приноситиме гроші, задоволення, цікавих людей. Занадто багато покладається на бренд під назвою «улюблена справа».

Мені запам’яталися слова власника однієї успішної дизайн-студії Києва: «Буває так, що ти ходиш на роботу й розумієш, що вона тобі вже не мила. Але коли ти ставиш собі більшу ціль і розумієш, що твій похід на роботу буде кроком назустріч її досягненню, все йде по-іншому. Ти не просто ходиш на роботу — ти розумієш, задля чого це робиш».

Можна отримати задоволення абсолютно від усього. Це джерело задоволення лише в тебе в руках. Найцінніше, що ми маємо, — це наша реакція на те, що з нами відбувається.

www.fb.com/liveloveyogaua